Подорож 12091

Ця історія могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не міняє для книги Іди Фінк. Ідеться тут про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Проте ця типовість — моторошна, бо подано її засобами підкреслено спокійного «постмонологу» однієї з дівчат-сестер, котрі, переживши карколомні й виснажливі перипетії арештів, примусових робіт, маскувань, переслідувань і втеч у нацистській Німеччині, все-таки витримали і вижили.

Авторка практично не роздає оцінок персонажам, які вигулькують на сторінках книги й у долі головних героїнь, — млинові колесо доволі ще свіжої історії робить це замість неї. Оберт за обертом, сторінка за сторінкою...

У Середні віки цей твір могли б назвати комедією: тривожні початок і перебіг подій — але все-таки щасливе закінчення. Та чомусь від такого «happy-end-у» стискає горло і зволожуються очі...

Книжку видано за фінансової підтримки Інституту Книжки