Нічні купання в серпні 12477

Перша прозова збірка Сергія Осоки здебільшого вибудувана на буттєвих сюжетах і образах тих людей, що за дитинства чи молодості пережили голодування, а в часи своєї старості переживають інші напасті: недуги, безсилля, черствість, безвихідь, непорозуміння, відчуження. Автор майстерно пов'язаність язує їх у стосунки з дітьми, онуками й правнуками — ще такими недосвідченими, а вже годиною зарозумілими, і ці зв'язки, скріплені непозірною, непоказною любов'ю, проймають читача до глибини душі, повертаючи до свого приватного досвіду. Графічний реалізм і тонка лінія містики, неусвідомлене пробудження потягу до любощів і усвідомлення минущості любовних зваб, врода молодості і потворність старості, борошна пізнання й гіркота розчарувань, — все згармонізовано разками слів на міцній волосіні задумом.