Бахтіяр-наме 16125

«Бахтіяр-наме» («Повість про Бахтіяра»), відома також під назвою «Повість про десятьох візирів», — твір, широко відомий на Сході. Час його написання вчені впевнено відносять до ХІ–ХІІ століття. Різноманітні списки «Бахтіяр-наме» зберігаються в більшості рукописних сховищ світу. Відомі, крім численних перських, також арабські, уйгурські та малайські версії цього твору. Арабська версія дійшла до нас у складі казок «Тисячі й однієї ночі». Про велику популярність «Бахтіяр-наме» свідчить, зокрема, той факт, що пропонований переклад здійснено з рукопису, переписаного 1687 року в Індії, в епоху розквіту династії Великих Моголів. Книгу також органічно доповнюють середньовічні повісті й оповідання, зокрема «Про доньку кашмірського правителя», «Наср-Айяр» та ін.