Сонце пішло у декрет 20055

Післясмак цієї книжки — ошелешує. Серед віршів — багато болісних і трагічних, але смерть не пам’ятається, як і біль при пологах, натомість з’являється відчуття повноти дуже легкої, щебетливої радості, радості всевіддавання. Відкритість до дружби і безкорисливого співбуття, дар співприсутності, вціліле (а чи свідомо збережене) вміння поринути в майже дитячу гру — все це мерехтить у голосі ліричної героїні, пробуджуючи ясне, яскраве, сильне і чисте відчуття причетності, і робить Олесині вірші зрозумілими й рідними як щось, знайоме ще змалку.