Кросна 20287

Текст - це тканина з волокон пам'яті, мрій, рефлексій. Розкроєна, зшита, помережана, вишита. На дотик - як молода трава, нитки дощу, улюблене волосся. Це - тканина уявних і реальних світів та просторів, досвідів - спільних і особистих. Основи, засновки, висновки, думки утворюють плетиво, що змотуємо в роки, - і ніщо не з'являється нізвідки, десь мають бути ті кросна, що снують-засновують. Десь мають бути руки, що пишуть, друкують, рухають човник поміж ниток. У збірці "Кросна" на рамі обкладинки й корінця тонкі, ніжні, але тривкі поезії Володимира Магдисюка-Менькача. Можливо, тривкі, бо писав архітектор - сполучення літер міцні й щільні, а можливо - тому що справжнє завжди тривке. Розгорнути цю книжку - прочитати сувій шовку.