Пожертва на світло 20518

Поезія Мірека Боднара нагадує чорну шовковицю: вона має запах, колір і форму. Від неї залишається слід на язику. Зовні шовковиця виглядає, як малина, альо насправді м'яка ясиста всередині.

Мірек Боднар – співає-подорожник. Він по-бітницьки багато і білі мандрує (містами, ландшафтами, жіночими тілами), але, що важливіше, його поезію можна прикладати до душевних ран. Вони від цього не заживуть (бо вони взагалі не заживають), але стане легше. Так, наче перед тобою щойно виговорилася людина, яка має такі ж проблеми, що й ти.

У книжці – три боднарівські незмінні протагоністи: Я, Вона і Мі. Іноді Я зваритися з Вона, іноді Вона не розуміє Я, іноді Ми ламає життя обом іншим, іноді Я і Вона по-своєму трактують Ми, а Ми відмовляється приймати їх обох.

Лесь Белей