Adolf Loos 25598
Adolf Loos (1870–1933) was a flamboyant character whose presence in the cultural hotbed of early 1900s Vienna galvanized the country’s architectural landscape. An early, impassioned advocate of modernism, he all-out rejected the grand Secessionist aesthetic prevalent at the time, as well as any hallmarks of the European fin de siecle.
Instead, in lectures and essays, such as the milestone Ornament and Crime of 1908, Loos articulated his “passion for smooth and precious surfaces.” He advocated that architectural ornamentation was, by its nature, ephemeral?locked into current trends and styles, and therefore quickly dated. Loos, himself a Classicist at heart, argued instead for simple, timeless designs with time-honored aesthetic and structural qualities.
In this essential introduction, we explore Loos’s writings, projects, and legacy, from his key concept of “spatial plan” architecture to his rejection of decorative fripperies in favor of opulent, fine-quality materials and crisp lines. Featured projects include Vienna’s Cafe Museum (1899), the fashion store Knize (1913), and the controversial Loos House (1912), which Emperor Franz Joseph I would refuse to travel past, bristling with rage at its insolently minimalist aesthetic.
Instead, in lectures and essays, such as the milestone Ornament and Crime of 1908, Loos articulated his “passion for smooth and precious surfaces.” He advocated that architectural ornamentation was, by its nature, ephemeral?locked into current trends and styles, and therefore quickly dated. Loos, himself a Classicist at heart, argued instead for simple, timeless designs with time-honored aesthetic and structural qualities.
In this essential introduction, we explore Loos’s writings, projects, and legacy, from his key concept of “spatial plan” architecture to his rejection of decorative fripperies in favor of opulent, fine-quality materials and crisp lines. Featured projects include Vienna’s Cafe Museum (1899), the fashion store Knize (1913), and the controversial Loos House (1912), which Emperor Franz Joseph I would refuse to travel past, bristling with rage at its insolently minimalist aesthetic.
Адольф Лоос (1870-1933) був яскравою особистістю, чия присутність у культурному осередку Відня початку 1900-х років вплинула на архітектурний ландшафт країни. Ранній, пристрасний прихильник модернізму, він повністю відкидав панівну на той час сецесійну естетику, а також будь-які ознаки європейського fin de siecle.
Натомість у лекціях та есеях, таких як знакова "Орнамент і злочин" 1908 року, Лоос висловлював свою "пристрасть до гладких і дорогоцінних поверхонь". Він стверджував, що архітектурний орнамент за своєю природою є ефемерним, прив'язаним до поточних тенденцій і стилів, а тому швидко застаріває. Натомість Лоос, сам класицист у душі, виступав за прості, позачасові конструкції з перевіреними часом естетичними та конструктивними якостями.
У цьому важливому вступі ми досліджуємо роботи, проекти та спадщину Лооса, починаючи з його ключової концепції архітектури "просторового плану" і закінчуючи відмовою від декоративних витребеньок на користь розкішних, високоякісних матеріалів та чітких ліній. Серед його проектів - віденська кав'ярня-музей (1899), магазин модного одягу Knize (1913) та скандально відомий будинок Loos House (1912), повз який відмовлявся проїжджати імператор Франц Йосиф I, розлючений його зухвало-мінімалістичною естетикою.
- АвторAugust Sarnitz
- КатегоріяКультура та мистецтво
- МоваАнглійська
- Рік2019
- Сторінок96
- Формат205х260 мм
- ОбкладинкаТверда
- Тип паперуОфсетний
- ІлюстраціїКольорові
- СеріяBasic Art Series 2.0
915 ₴
Відділення Нова Пошта80 ₴
Поштомат Нова Пошта80 ₴
Кур’єр Нова Пошта120 ₴
Відділення УкрПошта50 ₴
Кур’єр за адресою90 ₴



































допоможіть тим, хто ще не читав