Гра в кота і мишу. Книга 2. Полювання на Аделіну 461

Смерть крокує обіч мене, та Похмурий Жнець мені більше не рівня. Я потрапила в пастку до чудовиськ у подобі чоловіків і до тих, хто видає себе за когось іншого. Вони не зможуть тримати мене в себе завжди. Я не впізнаю людину, котрою стала, та б’юся за те, щоб знайти шлях назад, до звіра, котрий полював на мене вночі. Мене називають діамантом, та спромоглися створити лише янгола смерті

Я народився хижаком, безжальність викарбувана в мене на кістках. Коли те, що належить мені, викрали посеред ночі, немовби діамант сховали у фортеці, Я з’ясував, що не можу більше стримувати звіра. Кров плямуватиме землю, коли я розриватиму цей світ на шматки, шукаючи її. А потім я поверну її туди, де їй місце. Ніхто не уникне мого гніву, а поготів — ті, хто зрадив мене.