Working Through the Past: Nordic Conceptual Art as a Tool for re-Thinking History 46389

The concept of history evoked through art.
How do we understand art? How do we understand history? Most often these two questions are caught up in the discipline of art history or some other academic jargon. But what if instead we approach artworks as a lens for viewing the past? In Working Through the Past the art critic Kjetil Roed suggest that artworks provide not only tools for understanding our own past, but also indicate how art is entangled in the web of collective histories. Roed guides us through a range of examples from both national and international pasts, but also personal backstories. The concept of history evoked through art, he claims, is very different from the impersonal narratives of professional historians; it makes possible strikingly intimate, but fresh, encounters with remnants of what has been. In art we can experience that the past is still present through re-enacted singular events or forgotten dramas retold. Through a piece of clothing from youth, perhaps, or fragments of interiors from a childhood home – or even objects that bring repressed collective memories back into view, and demand our attention. By being more attentive to how art scratches the surface of the standardized narratives of the past, Roed claims, we might be more truthfully connected with it.

Концепція історії, викликана через мистецтво.

Як ми розуміємо мистецтво? Як ми розуміємо історію? Найчастіше ці два питання вкладаються в рамки дисципліни «історія мистецтва» чи іншого академічного жаргону. Але що, як натомість ми підійдемо до творів мистецтва як до лінзи, через яку ми бачимо минуле? У книзі «Працюючи з минулим» мистецтвознавець К'єтіл Рьоед (Kjetil Roed) припускає, що твори мистецтва надають не лише інструменти для розуміння нашого власного минулого, але й вказують на те, як мистецтво заплутане в павутинні колективних історій. Рьоед проводить нас через низку прикладів як з національного та міжнародного минулого, так і з особистих історій. Він стверджує, що концепція історії, яку викликає мистецтво, дуже відрізняється від безособових наративів професійних істориків; вона уможливлює разюче інтимні, але свіжі зустрічі із залишками того, що було. У мистецтві ми можемо відчути, що минуле все ще присутнє через відтворені окремі події або переказані забуті драми. Можливо, через одяг часів юності чи фрагменти інтер'єру з дому дитинства - або навіть через об'єкти, які повертають репресовані колективні спогади в поле зору і вимагають нашої уваги. Будучи більш уважними до того, як мистецтво дряпає поверхню стандартизованих наративів минулого, стверджує Рьоед, ми могли б бути більш правдиво пов'язані з ним.