Тов. Сонце 20029

Михайль Семенко (1892–1937) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм). Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, запровадив свіжі образи й творив нові слова, покликані відбити індустріалізовану добу.

Збірка «Тов. Сонце» містить цикли «П’єро мертвопетлює», «Bloc-notes. Дев’ять поем» та ін. У поемі «Тов. Сонце» змальовано один день майбутнього. Герой твору — товариш Сонце — активний учасник революційного змагання за новий суспільний устрій, будівник миру, щасливого життя. Перед нами метафоричний образ людини-сонця (революціонера), що горить, світить, висуває нові ідеї, запалює ними інших. У творах Михайля Семенка існує образ «сонцевесняної путі» — шляху до майбутнього, сонячного вікна — входу у новий світ. Характеризуючи ліричного героя через цей образ, поет підкреслив: природа сприяє реалізації планів людини. Однак у Михайля Семенка сонце не лише могутнє, а й всечисте («Огонь»). Перу митця властивий експеримент зі словом, звуком, формою вірша.