Marcellina Akpojotor. 43695

The work of the young artist with an international career who employes collaging and traditional painting techniques

Born in 1989 in Lagos, Nigeria, Marcellina Akpojotor engaged in drawing, design, stencil work, and calligraphy at an early age under her father’s guidance. Later, she pursued formal education in Art and Industrial Design at the Lagos State Polytechnic, further honing her skills and broadening her artistic horizons.

Akpojotor’s art fascinates audiences worldwide through its thought-provoking narratives and unique media, creating an aesthetic that mixes politics and intimacy around culture, identity, and feminism.

Employing a captivating blend of collaging and traditional painting techniques, Akpojotor’s creations are marked by rich textures, layered compositions, and compelling, colourful visual imagery, delving into themes such as femininity, personal and societal identity, and women’s empowerment. She transforms primarily discarded pieces of Ankara fabric, sourced from local fashion houses, into powerful canvases akin to “intriguing tapestries of twitchy and alluring tactile surfaces”, as Professor Frank Ugiomoh writes in his essay.

Роботи молодої художниці з міжнародною кар'єрою, яка використовує колаж і традиційні техніки живопису

Марселіна Акподжотор народилася 1989 року в Лагосі, Нігерія, і змалку займалася малюванням, дизайном, трафаретною роботою та каліграфією під керівництвом свого батька. Пізніше вона здобула формальну освіту в галузі мистецтва та промислового дизайну в Лагоському державному політехнічному інституті, продовжуючи відточувати свої навички та розширювати мистецькі горизонти.

Мистецтво Акподжотор зачаровує глядачів по всьому світу своїми спонукаючими до роздумів наративами та унікальними медіа, створюючи естетику, що поєднує політику та інтимність навколо культури, ідентичності та фемінізму.

Використовуючи захоплююче поєднання колажу та традиційних технік живопису, роботи Акподжотор відзначаються багатими текстурами, багатошаровими композиціями та переконливими, барвистими візуальними образами, заглиблюючись у такі теми, як жіночність, особиста та суспільна ідентичність та розширення прав і можливостей жінок. Вона перетворює здебільшого викинуті шматки тканини з Анкари, отримані від місцевих будинків моди, на потужні полотна, схожі на «інтригуючі гобелени смиканих і привабливих тактильних поверхонь», як пише у своєму есеї професор Френк Угіомох.